Зимова казка завітала на урок

На віях тиші мерехтять сніжинки.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Шляхи і діти їх – стежинки –

шукають вранці згадку до воріт.

Усе в снігах, як чаша кришталева,

у срібних жилках скованих джерел.

Ідуть у білих каптурах дерева,

понамерзали брови у дерев.

Їм білий вітер розвіває поли,

вони бредуть похилені, на шлях,

де гайвороння, чорне як ніколи,

шматочок сонця ділить у садах.

(Ліна Костенко)