Відгули зимові свята,
Пишні і багаті.
Вже прийшла Розколяда
В путь їх проводжати.
Скоро час буде зимі
Стрітися з весною,
Розтопити всі сніги
Дзвінкою водою.
От і ми з зимою теж
Будемо прощатись,
Та дозвольте нам усе ж
Коляду згадати.
І знову починається весна,
Так, як було це ще у неоліті.
Лиш перше брунька вибухне на вітті,
І знову починається весна.
І знову починається життя
Шалено швидко крутиться Земля.
І вже відносно стали більші ми,
В природі, у садах і на полях
Кінчається симфонія Зими
І знову починається краса.
Така наївна ще і первозданна,
Неначе ми її вже знаєм здавна,
І знову починається весна.
Під крилом весняної зорі,
Слухаю дитинства свого казку.
І Стрітення уже десь на горі
Будуть ласкою свою безсмертну Мавку
А весна – мов людські мрії,
Що відроджують тепло.
І душа крізь сніговії
Чує радості крило.
І квіти, і зорі, й зеленії віти
Провадять розмови кохані
Про вічную силу весни на сім світі
Про чари потужні весняні.